Шоу-рум в Євросоюзі: угорські деревообробники радять українським виробникам, як продавати в ЄС

Така бажана для України деревообробка на противагу вивезенню лісу за кордон може бути досягнена кількома шляхами. І чи не найдієвіший з них – навіть не мораторій на експорт, що викликав стільки дискусій (як внутрішніх, так і між Україною та ЄС), а успішне віднайдення українськими виробниками свого місця на зовнішньому ринку.

Журналісти Ужгородського прес-клубу поспілкувалися із виробниками деревообробної продукції в сусідній Угорщині, щоб дізнатися їхні поради для українських підприємців цієї галузі, а також історії успіху сусідів-угорців.

Шоу-рум для збільшення продажів

Шоу-рум у центрі європейських міст – такою є найперша порада щодо завоювання ринку від власника меблевої компанії «Guido» (м. Ніредьгаза, Угорщина). Так, Жолт Гуяш розповів:  «Саме виставкові вироби проштовхують товар на ринок, – каже підприємець. – Ми орендували і облаштували 90 м.кв. виставкової площі у Ніредьгазі. Там же працює команда, яка займається дизайном, виготовлення креслень, обробкою нових ідей, співпрацею із замовниками».

До слова, виробник зауважує, що ціна залежить від того, скільки готові заплатити клієнти, а не скільки вкладено в товар. Вміти продати дорожче, ніж було витрачено на це, заохотити покупця – завдання працівників шоу-руму.

Житомир.info: Шоу-рум в Євросоюзі: угорські деревообробники радять українським виробникам, як продавати в ЄС

Власний сектор замість нереальної універсальності

Його підприємство (виробничі потужності розташовані у власних приміщеннях компанії на околицях міста, що за 70 км від українського кордону) має вже досить давню історію, спочатку виготовляли найрізноманітнішу продукцію з дерева, а зараз зосередилися в основному на кухнях, а також інших домашніх меблях. Підприємство працює для всієї Угорщини, а також сусідніх європейських країн.

Підготовлену сировину для своїх меблів «Guido» закуповує у Польщі, Німеччині та Італії. Іноді за маркуванням директор розпізнає, що власне деревина туди надійшла з України. Але до безпосередньої співпраці з українськими лісівниками не готовий – відлякує кордон і митні перипетії з паперами, чергами тощо.  «Нереально охопити всі технічні процеси, тому ми звузили діяльність і задоволені цим. Тому раджу кожному виробнику обрати свій сектор і вдосконалюватися у ньому», – каже Жолт Гуяш.

Житомир.info: Шоу-рум в Євросоюзі: угорські деревообробники радять українським виробникам, як продавати в ЄС

Власна нерухомість для виробництва

Він також наголошує на тому, що варто з усіх сил прагнути збудувати власне приміщення для виробничого процесу: «Спочатку ми працювали в іншому приміщенні, але були оточені житловими будинками. Згодом я купив ділянку, за браком коштів на будівництво ми просто грали тут у футбол, засаджували дерева довкола. А у 2008-му збудували власне підприємство. Це дало нам можливість не тільки розширитися, але і забезпечити одне з найголовніших складових бізнесу – людські контакти із замовниками та постійними і потенційними клієнтами».

Спільні інтереси з клієнтом і дозвілля для колективу

Компанія «Guido», володіючи власною землею, розташувала на ній не лише цехи, а й займається розвитком власного іподрому та конюшні. Тут полюбляють відпочивати не тільки його колеги, а й мешканці Ніредьгази загалом. Багато з них з часом стають клієнтами фірми, яка забезпечує таке цікаве дозвілля. Нещодавно придбали карету і це дає масу задоволення відвідувачам конюшні. «Бізнес можна будувати саме на нормальній співпраці і людських контактах. Коли замовляють меблі, то ми запрошуємо на іподром, і навпаки. Так чи інакше комунікація розширює клієнтську базу», – каже виробник.

Житомир.info: Шоу-рум в Євросоюзі: угорські деревообробники радять українським виробникам, як продавати в ЄС

Житомир.info: Шоу-рум в Євросоюзі: угорські деревообробники радять українським виробникам, як продавати в ЄС

Інвестиції в освіту майбутніх кадрів

«Останнім часом я зрозумів, що буде все важче поповнювати виробництво кадрами. Профтехосвіта гине, робітниче навчання просто вимирає. Сектор бізнесу може вимерти, бо нема робочих З певними побоюваннями, але ми все-таки розпочали вести навчальний клас, набрали 23 особи. З них чимало хто лишиться працювати тут, адже живуть неподалік і за час роботи полюбили цю справу та нашу фірму. До речі, наш найперший працівник, якого я першим взяв на роботу, і по сьогодні працює у нас. Думаю, що інвестиції в освіту – правильна річ», – ділиться бізнесмен.

Пошук інвестицій в себе

На думку Жолта Гуяша, українським підприємцям варто докладати усіх зусиль для пошуку інвестора. Це значно збільшує усі можливості. Для угорських підприємців доступними є європейські фонди. «Приєднання до Євросоюзу дало нам поштовх для подальшого розвитку. Бо є межа можливостей людського фактору. Настає та грань, за якою потрібні технологічний розвиток, інновації і капіталовкладення. Все це можливо для нас за рахунок фондів та їх підтримки для технологічного розвитку підприємств. На певному етапі треба вміти дивитися на кілька кроків вперед, аналізувати, що буде потребувати ринок. Тільки тоді можеш забезпечувати успіх бізнесу».

Жолт Гуяш побажав усім українським колегам позбутися перепон у вигляді кордону: «Вам потрібен такий кордон, через який можна вільно пересуватися без перепон. Вважаю, що у нас велика історія і великі можливості розвитку деревообробки як такої та співпраці, але ніхто не хоче стояти в цих чергах і витрачати стільки часу на документальні проблеми.

Житомир.info: Шоу-рум в Євросоюзі: угорські деревообробники радять українським виробникам, як продавати в ЄС

Вчитися у досвідченіших

«Я їздив свого часу до Німеччини, коли відкривав бізнес. Я дивився на ті прекрасні підприємства і думав, що це нереально стати таким же. Але потім зрозумів: вони ж уже 40 років розвиваються, а я лише починаю. Якби я знав, скільки роботи ще попереду! Але все ж ні про що не шкодую. Ось пройшло 20 років, я працюю тут, у власній компанії і про нас говорять так: їх меблі дещо дорогі, але хороші. І мені подобається цей вислів більше, ніж говорили б «дешева ціна, але якісь так собі», – відверто каже Жолт Гуяш.

Любити свою справу

Угорський виробник наголошує: «Вважаю, що у цьому бізнесі треба любити те, що ти виготовляєш. Я коли бачу свої меблі, то можу їх навіть погладити, порадіти. Так, я це роблю не для розваги, а заробітку. Але треба любити свою справу. І паралельно розвивати улюблене хобі, як у нас кінна справа. На одному лише виробництві, сухому автоматі неможливо бути щасливим і успішним».

Українські деревообробники експортують свої вироби практично до усієї Європи. На Закарпатті діє підприємство, яке виготовляє меблі для знаменитої «ІКЕА». Також одним із найбільш успішних виробників цієї сфери є ТзОВ «К’Лен» – деревообробне підприємство у Іршавському районі з повним завершеним циклом виробництва. Тут розповіли, що найбільше труднощів – з сировиною. Важко закупити достатні об’єми через систему регулювання. Щодо експорту, то варто насамперед думати не про те, як продавати на зовнішні ринки, а про те, що, – кажуть у керівництві компанії. Перспективу для європейського ринку, на переконання закарпатських деревообробників, має максимальна додана вартість, більша степінь переробки. Наразі «К’Лен» виготовляє меблі, брикети, мебельний щит та експортує їх до Німеччини, Чехії, Франції, Англії, Росії Білорусі. Сьогодні у тренді екологічність, тому меблі із Закарпаття цінуються за кордоном.

Житомир.info: Шоу-рум в Євросоюзі: угорські деревообробники радять українським виробникам, як продавати в ЄС

Житомир.info: Шоу-рум в Євросоюзі: угорські деревообробники радять українським виробникам, як продавати в ЄС

За інформацією Економічної правди, торік в Україні (за перше півріччя) порівняно з попереднім періодом у 3,5 рази збільшилися обсяги імпорту верстатів для обробки дерева. Останнє, зрозуміло, свідчить про те, що розвиток відповідних галузей набиратиме обертів, варто лише вселити у виробничників надію на стабільність ситуації, хоча б мінімально їх підтримати, чи, принаймні, не заважати, – пише Європейська правда.

Цього року влада свідчить, що деревообробна і меблева промисловість зростають на 15-16%. Експорт лісоматеріалів зріс на 11% (за даними голови комітету Верховної ради з питань промислової політики та підприємництва Віктора Галасюка).

Такими даними прихильники мораторію на експорт необробленої деревини відстоюють його позитивний вплив. Водночас Міністерство економічного розвитку і торгівлі України заперечує, мораторій не є ефективним і, тим більше, є порушенням міжнародних зобов’язань України, зокрема в рамках Угоди про асоціацію та Світової організації торгівлі.

Водночас у Європейська комісія заявила, що мораторій не відповідає зобов’язанням в рамках СОТ та Угоди про асоціацію.

Згодом в офіційній заявіпредставництво ЄС в Україні навело декілька причин, чому мораторій не сприяв зменшенню вирубки лісу: “Нинішня заборона на експорт не досягає цілей попередження незаконної вирубки лісу. Вона лише служить потребам деяких зацікавлених груп у деревообробній промисловості, дозволяючи їм отримувати винятковий та необмежений доступ до лісових ресурсів, аби власноруч ними скористатися. Заборона на експорт не запобігає вирубці лісів”, пише Європейська правда.

 Ганна Твердохліб, Ужгородський прес-клуб

Матеріал підготовано в рамках проекту «Просування реформ в регіони» Програма Європейського Союзу «Підтримка громадянського суспільства в Україні.

ЖИТОМИР.info

NASTO – зроблено у Львові

На жаль, вітчизняних виробників деревообробного обладнання можна перелічити на пальцях якщо не однієї, то обох рук. Проте є й ентузіасти, які готові відроджувати галузь деревообробного машинобудування.

Бренд NASTO запалав на небосхилі українського верстатобудування навесні цього року, а запалив його Руслан Ющишин. Саме із ним ми спілкуємося про те, з яких причин успішний постачальник деревообробного обладнання та інструменту зважився будувати верстати, з якими перепонами він зустрівся та чим новий вітчизняний бренд вирізнятиметься серед інших.

Руслане Ярославовичу, ви близько двадцяти років успішно торгуєте обладнанням та інструментом, налагодили його сервісне обслуговування, надаєте технічні консультації тощо. Усе відпрацьовано й іде повним ходом. Здавалося б, залишилося лише уміло «диригувати» процесом і отримувати задоволення, але ви чомусь замість спокійної дороги обрали бурхливу, незвідану гірську річку, яка будь-якої миті може піднести безліч неприємних сюрпризів. З чим пов’язане таке рішення?

Хочу вам сказати, що насправді, усе не так просто і не так безхмарно, як здається на перший погляд. Для функціонування усього згаданого щодня потрібно докладати багато праці – і праці важкої. Я це до того, щоб не виникало хибної думки, мовляв, стало нецікаво жити і вирішив побавитися у верстатобудування. Є три причини, які спонукали мене до цього кроку.

І які саме це причини?

Розпочну із двох, які можна віднести до категорії провидіння.

 

Перша: минулоріч випадково з’ясував, що у мене дуже серйозна підбірка присвяченої обробці металів літератури. Чомусь я впродовж багатьох років при нагоді купував ці книжки, хоча до моєї сфери діяльності безпосереднього відношення вони не мали. Коли ж постало питання налагодження металообробних процесів, без яких збудувати верстат неможливо, ця підбірка стала справжнім скарбом.
Друга – вже більш спонукальна. Я б навіть сказав, така, яка додала віри в успіх на етапі прийняття рішення про те, входити чи не входити у цю виробничу галузь. Одним із моїх партнерів є польської компанії «Fanum» –однин з найпотужніших світових виробників верстатів з ЧПК. Так ось, у одного із його засновникі, який на той момент володів фабрикою із виробництва гнуто клеєних меблів, кілька років тому на виробництві виникла пожежа. Вогонь доволі суттєво пошкодив високотехнологічне деревообробне обладнання. Виробник обладнання відмовився виконувати ремонтні роботи. Найпростішим шляхом було б, напевно, придбати нові верстати замість пошкоджених, але поляки вирішили піти складним – реанімувати обладнання самостійно. Завдяки наполегливій праці та вірі в успіх вони успішно впоралися з цим завданням. Побачивши результат клопіткої верстатної роботи власник меблевої фабрики та головний фахівець із відновлення верстаті виріши не обмежуватися досягнутим, а скористатися набутими знаннями та досвідом і організувати верстатобудівне виробництво. Так було покладено початок успішної діяльності компанії «Fanum». Це – як ілюстрацію того, що неможливих завдань немає. Якщо є віра, то знайдеться й ресурс, кваліфіковані виконавці та усе інше.

Цілком із вами погоджуюсь. Мабуть, є й третя причина, яка вже не належить до категорії провидіння?

Так, така причина і справді є. За роки торгівлі обладнанням чимало деревообробників бідкалися, що їм потрібен той чи інший специфічний верстат, а ніхто із виробників не хоче взятися за його виробництво. Деякі з них закочували рукави і власноруч щось конструювали. Подекуди успішно, іноді – провально. Причому других – значно більше. От і виходить, що чимало вітчизняних деревообробників із їхніми специфічними верстатними завданнями кинули напризволяще. Мені така ситуація не подобалася, але необхідних для її вирішення засобів у мене не було. Щоправда, кожна розмова із таким деревообробником підштовхувала зробити крок у напрямку виробництва верстатів. Окрім того, у зв’язку із запровадженням мораторію на експорт необробленої деревини підприємства почали налагоджувати глибшу її переробку, що також потребує розширення верстатного парку. Це вже, так би мовити, створює економічне підґрунтя для організації верстатобудівного виробництва.

Але є чимало верстатів закордонного виробництва ‒ як дорогих європейських, так і дешевих китайських. Невже вони залишають ще якусь нішу і для обладнання NASTO?

Ніша є завжди! От тільки її не завжди легко розгледіти. Наша амбітна мета – виготовлення обладнання, котре за ціною трішки дорожче від китайського, а за якістю і точністю обробки наближається до провідних європейських виробників.

Мета і справді амбітна. Проте її реалізація насамперед потребує значних технологічних знань. У вас наявний такий кадровий ресурс?

Що стосується етапу конструювання, то так. Зараз у NASTO працюють три високваліфіковані досвідчені конструктори, тож за цей етап я цілковито впевнений. Окрім того, розпочинаючи конструювання, ми проводимо дуже багато консультацій. Наприклад, під час розробки гарячого преса для склеювання заготовок у меблевий щит ми чимало часу присвятили вивченню особливостей використання клеїв ПВА, спілкуючись безпосередньо із їхніми виробниками. Окрім того, вивчали вітчизняні виробничі реалії. Саме через останнє й відмовилися від ідеї віялового варіанту преса.

Дещо складніше із виробничою частиною. Не із самим виробництвом – тут усе гаразд: 500 м2 площі, укомплектованої усім необхідним для виготовлення деревообробних верстатів сучасним обладнанням на відстані 35 км від Львова. Проблема стосується кваліфікованих виробничих кадрів. Повірте, дуже важко знайти, до прикладу, токаря чи зварювальника необхідного для нас високого рівня. Кількох таких нам вдалося розшукати. Їх достатньо для запуску виробництва та продукування кількох одиниць обладнання на місяць, але якщо говорити про далекоглядну стратегію розвитку, то цього ресурсу замало. Тому зараз дуже активно працюємо над пошуком виробничих кадрів високого рівня кваліфікації, а за потреби – їх навчання тощо.

Ви згадали про прес для виготовлення меблевого щита. Окрім нього, чи є ще якийсь верстат у розробці?

Це поперечний торцювальний верстат з пневмоприводом моделі VTP. Він дає змогу розпилювати заготовки товщиною до 160 мм та шириною 585 мм. На лінійці встановлено два кінцеві упори, завдяки чому можна торцювати заготовки двох довжин без переналаштування – достатньо лише опустити потрібний упор. Для легкого переміщення важких заготовок у обидві частини робочого стола вмонтовано рольгангові ролики.

Якщо я вже почав розповідати про деякі технічні характеристики, то не можу оминути увагою й преса, який обладнаний двома горизонтальними плитами, температуру нагрівання котрих можна змінювати у діапазоні від 30 до 90˚С. Мінімальна товщина склеюваного щита дорівнює 5 мм, а максимальна – 80 мм. Зусилля притискання, що його створює гідросистема, – 2,7 т.

Це серійні розробки?

Так, цих два верстати розроблені для серійного виробництва. Звичайно, залежно від індивідуальних потреб будемо вносити в них певні модифікації.

З приводу індивідуальних потреб – ви згадували покинутих напризволяще деревообробників із потребою виготовити специфічний верстат. Чи працюватиме NASTO із ними?

Стратегічно у нас два напрямки роботи – серійний та індивідуальний. Тож ми готові реалізовувати у металі специфічні вимоги вітчизняних деревообробників. Наші двері завжди відкриті для нестандартних рішень – це ще одна із наших відмінностей від інших виробників.

Ви згадували про кадрову проблему. Напевно, за такої ситуації важко виготовляти усі складові на одному виробництві.

А це й не потрібно. Неможливо самостійно виготовляти усі складові деревообробних верстатів, чи то пак виготовляти, звісно, можна, але про жодну високу якість у такому випадку мови бути не може. Звичайно, що багато складових ми закуповуватимемо у перевірених виробників, наприклад, пневматичні, гідравлічні, електричні вузли. На початках на стороні замовлятимемо й металеві деталі, що потребують ювелірної точності виконання, а в подальшому налагоджуватимемо власне виробництво деяких з них. Це нормальна практика чи не всіх виробників ‒ чи то верстатів, машин чи літаків.

Хто основний споживач NASTO?

На даному етапі це – українські середні підприємства, де вже налагоджене лісопиляння та сушильне господарство і котрі готові поглиблювати переробку деревини. Є амбітні плани виходу на ринки інших країн, проте спочатку потрібно міцно закріпитися на вітчизняному, здобути собі ім’я.

Руслан Ярославович, настав час завершального і, напевно, найголовнішого запитання. Чому український деревообробник має віддавати перевагу обладнанню NASTO?

Як було вже сказано, я близько 20 років працюю у галузі. За цей час багато деревообробників познайомилися зі мною особисто, а ще більше – заочно. Усім їм добре відомий мій особистий відповідальний підхід до роботи, який автоматично поширюється і на виробництво деревообробного обладнання NASTO. Отож, новачок уже має величезний кредит довіри серед деревообробної спільноти. Тепер нам, мені особисто та усій команді NASTO зокрема, треба цей кредит не розгубити, а зміцнити його матеріально, себто якісним обладнанням, дотриманням термінів, якісним сервісним обслуговуванням. Я вірю, що ми це можемо зробити, інакше у нас із вами не було б нинішнього предмета розмови.

Бажаю вам успіхів на ниві деревообробного верстатобудування.

 

Інформаційний портал деревообробної галузі

derevo.info

Украинская деревообработка возрождается в Ровенской области

Підприємство

Підприємство “Українські лісопильні” у м. Костопіль (Рівненська область)

Компанія зі скандинавськими інвестиціями “Українські лісопильні”  оголосила про наміри  будівництва на Рівненщині ще одного заводу з переробки деревини. Нове лісопильне підприємство, потужністю 250 000 м³  продукції на рік планують зводити у Сарненському районі. Воно  спеціалізуватиметься на виготовленні соснових пиломатеріалів ( обрізних дощок) для столярної, меблевої  та будівельної галузей.

Завод побудують на майданчику поблизу села Немовичі, що розміщене на автодорозі Городище — Рівне — Старокостянтинів у 12 км від райцентру Сарни. Договір про оренду землі вже підписано, і нині інвестори приступили до розробки проекту будівництва. Розпочнеться воно вже цьогоріч і займе близько двох років. До роботи залучатимуть місцеві будівельні компанії.

Співзасновник ТОВ

Співзасновник ТОВ “Українські лісопильні” Йохан Дунбек

– Мораторій на експорт лісу-кругляка став для нас два роки тому вирішальним фактором на користь роботи в Україні – говорить співзасновник ТОВ “Українські лісопильні” Йохан Дунбек. – Адже це створює для наших інвестиційних проектів економічну перевагу.  Реалізовувати проекти лісопильного виробництва з нуля є складним процесом у будь-якій країні. Але ми вже маємо досвід роботи у зведенні першого лісопильного заводу у Костополі, тому використаємо його  під час будівництва об’єкту на Сарненщині. Нині на костопільському підприємстві завершуються  пусконалагоджувальні роботи, активно іде процес набору та навчання персоналу. Ми пропонуємо можливості для роботи таких фахівців як інженери з автоматизації, електрики, механіки, оператори, водії автонавантажувачів тощо. І сьогодні з радістю підтверджуємо наміри далі розвивати бізнес в Україні. Ми розглядали кілька варіантів для розміщення нового виробництва, і в підсумку обрали Сарненський район. Місцева влада та громада підтримали наші наміри збудувати тут деревообробне підприємство , надали ділянку під спорудження об’єкту. Щойно запустимо перший завод у Костополі — починаємо будувати новий у Немовичах.

Лісопильний цех підприємства у м. Костопіль

Лісопильний цех підприємства у м. Костопіль

 Голова Сарненської райдержадміністрації Ярослав Яковчук розповідає, що те,що інвестори  обрали саме їхній район – є показником соціально-економічного розвитку та стабільності регіону.

– Наш район зручний для розміщення такого виробництва насамперед із логістичної точки зору: Сарненщина — це центр Полісся, вона знаходиться на перехресті автодоріг до західного та північного кордонів України, – пояснює Ярослав Яковчук. – По-друге, в районі працює два потужних держлісгоспи, які щороку виробляють 150 тисяч кубометрів деревини. Зважаючи на нинішню заборону експорту лісу-кругляка, це дає перспективу отримання місцевими держлісгоспами постійного ринку збуту продукції. З точки зору соціально-економічного розвитку району, відкриття заводу “Українських лісопилень” стане насамперед потужним джерелом податкових надходжень до місцевих бюджетів. Перші такі суттєві кошти вже отримала Немовицька сільська рада, на землях якої буде побудоване підприємство. Це близько півтора мільйони гривень надходжень від оренди земельної ділянки на рік. У разі подальшого викупу земельної ділянки бюджет буде мати надходження від  земельного  податку, а, згодом, після відкриття заводу — сподіваємось і на  інші податкові надходження вже від діяльності підприємства. Окрім того –  це робочі місця: прямі й непрямі. Йдеться мова про створення нових 65 висококваліфікованих робочих місць та ще до 300 непрямих. Адже робота такого підприємства сприятиме  розвитку інфраструктури району вцілому, це будівельні компанії, транспортні перевезення, підрядні обслуговуючі організації тощо. Загалом, сподіваємось, що відкриття другого заводу “Українських лісопилень” на Сарненщині стане не лише новим поштовхом до розвитку економіки району, а й позитивним сигналом для інших потенційних інвесторів.

ТОВ

ТОВ “Українські лісопильні” перероблятимуть той об’єм деревини, що донедавна йшов на експорт

Саме таким сигналом стало те, що з 1 січня 2017 року мораторій на експорт лісу- кругляка поширився й на сосну. Це може стати і вже стає найпотужнішим імпульсом для розвитку поглибленої обробки деревини власне в Україні. Адже фактично кожен другий кубометр заготовленої деревини — саме сосна, а її частка в експорті необробленої деревини донедавна сягала 80%. Саме пиловник сосни з державних лісгоспів північно-західних областей України і стане сировинною базою для нового заводу на Рівненщині.

На заводі встановлюватиметься обладнання фінського, німецького, шведського виробництва, що забезпечить повністю автоматизований процес виробництва продукції та дозволить переробляти деревину за сучасною скандинавською технологією лісопиляння, висушування та сортування пиломатеріалів.

 

Продукція матиме сертифікат ланцюга поставок FSC (Forest Stewardship Council – “Лісова опікунська рада”, впливова міжнародна неурядова організація, яка просуває екологічно відповідальне, соціально вигідне та економічно життєздатне управління лісами в світі —прим. авт.). При цьому виробництво буде повністю безвідходним — залишки виробництва використовуватимуться на сто відсотків: кора деревини піде на паливо, а тирса постачатимуться виробникам пелет або деревостружкових плит.

Саме на таку ланцюгову реакцію для всієї галузі деревообробки і розраховують прихильники збереження мораторію на експорт кругляка з нашої держави. Адже кожен новий етап обробки пиломатеріалів в Україні збільшує додану вартість деревини, і додатково зароблені кошти залишатимуться в українській економіці. Таким чином, наш експорт поступово перестане бути суто сировинним. До того ж, майбутній завод виготовлятиме продукцію не лише на експорт, а й для українського ринку. А доступність якісної деревини в Україні зменшуватиме нашу  імпортну  залежність у сегменті  дерев’яних меблів , вікон, дверей, підлоги тощо. Навіщо ж імпортувати від сусідів, коли можемо зробити самі?

Фактично, нині у нас з’явився шанс повторити позитивний досвід сусідньої Польщі. Поки що, за практично однакової площі лісів, обсяги меблевого ринку в наших державах відрізняються щонайменше у 20 разів не на користь України. Натомість запуск таких підприємств як “Українські лісопильні” якраз і дає поштовх для розвитку в країні більш глибинної переробки деревини. Отже, нашу країну знатимуть у світі не лише як експортера лісу, а як виробника високоякісних меблів, столярних виробів тощо. Це і є економічний патріотизм по-українськи: використовувати наші природні багатства на користь своїй державі, національній скарбниці, українському робітникові й українському споживачеві.

Віталій ГОЛУБЄВ

ЭКОНОМИЧЕСКАЯ ПРАВДА

Залишилися питання? Дзвоніть нам за телефоном (096) 525-57-21 або відправте своє повідомлення по електронній пошті chernigivderevprom@gmail.com