Лісова галузь: підсумки І кварталу 2017 року у світі

Нещодавно Wood Resource Quarterly (WRQ) оприлюднив звіт, де підбив підсумки діяльності світової лісової галузі за І квартал 2017 року.

За даними цієї організації, глобальний індекс цін на пиловник (GSPI) за цей період збільшився на 0,3% порівняно із IVкварталом 2016 р. Це лише вдруге майже за три роки, коли GSPI демонструє щоквартальне збільшення.

За останній рік ціни на пиловник загалом зросли в Латинській Америці, Океанії та Північній Америці, в той час як в Європі вони знизилися.

Глобальний індекс цін на пиловник GSPI

У І кварталі 2017 року європейський індекс цін на пиловник (ESPI- €) становив 83,12 €/м3, тобто практично не змінився порівняно із попереднім кварталом. З рекордно високого показника, якого ESPI-€ досягнув в І кварталі 2014 року, він знизився на 8,3%, при цьому найсуттєвіше – в Центральній і Північній Європі.

Щодо цін на баланси, то тут тенденції інші.

Глобальний індекс цін на баланси м’яких порід (SFPI) у І кварталі 2017 року знизився на 0,7% порівняно із останнім кварталом 2016 року. Окрім того, він знизився на 3%, якщо порівнювати з І кварталом 2016 року. SPFI утримує таку тенденцію вже майже п’ять років і наразі перебуває на найнижчому рівні з ІІІ кварталу 2004 року. У реальному виразі показник SFPI І кварталу 2017 року – на найнижчому рівні за 30 років, відколи у 1988 році WRQ ініціював запровадження такого індексу. Найзначніше зниження витрат на баланси м’яких порід для целюлозного виробництва зафіксовано недавно у Східній Канаді, Фінляндії, Франції та Німеччині.

Ціни на баланси твердих порід у І кварталі 2017 року загалом підвищилися у всьому світі. Глобальний індекс цін на баланси твердих порід (HFPI) у І кварталі 2017 року зріс на 1% порівняно з попереднім кварталом і становив $86,99/за абсолютно суху тонну. Ціни найбільше зросли в Австралії, Бразилії, Росії та західній частині США.

Індекс цін на баланси м’яких порід (SFPI), індекс цін на баланси твердих порід (HFPI)

За перші три місяці 2017 року попит на целюлозу на ринку збільшився більш ніж на 6% порівняно з аналогічним кварталом 2016-го. Попит у Китаї підвищився найбільше – на 22%, тоді як Західна Європа була єдиним регіоном, де споживання целюлози на початку 2017 року зменшилося.

Загалом ціни на більшість фракцій целюлози на початку 2017 року зросли завдяки поєднанню широкої пропозиції і тривалого попиту.

Цьогоріч найістотніше зросла ціна на вибілену листову крафт-целюлозу – майже на $90 за1 тонну, до $740 за 1 тонну за чотири місяці, а підвищення цін на вибілену хвойну крафт-целюлозу з січня по квітень було скромнішим і становило $30 за 1 тонну.

Торгівля пиломатеріалами хвойних порід у світовому масштабі у 2016 році досягла найвищого показника. За даними WRI, торік було продано 118 млн м3 пиломатеріалів, що на 10% більше, ніж у 2015 році. Імпорт пиломатеріалів до США становить приблизно третину всіх проданих у світі пиломатеріалів. За 5 років ввезення пиломатеріалів у цю країну зросло вдвічі. На Китай в 2016 році припадає близько 17% обсягів імпорту пиломатеріалів.

Виробництво пиломатеріалів у Північній Америці в 2016 р. було на 6% більшим порівняно з попереднім роком, досягнувши найвищого з 2007 року рівня. Найбільше зростало виробництво в США, Південній та Східній Канаді, а в Західній Канаді та Західній Америці показники значно скромніші. Ця тенденція тривала протягом перших двох місяців року. Загалом виробництво на континенті було на 1,5% вищим, ніж у той самий період 2016 року.

Внутрішні ціни на пиломатеріали у Фінляндії та Швеції надалі близькі до найнижчого рівня у доларовому еквіваленті за десять років.

Ціни на імпортні хвойні пиломатеріали до Китаю в 2016 та 2017 роках постійно зростають, а середня вартість імпорту в березні 2017 року була на 13% вищою, ніж за 18 місяців раніше.

Імпорт деревних пелет до Азії сягнув найвищого рівня у IV кварталі 2016 року, коли Японія та Південна Корея разом імпортували 630 тис. тонн гранул. Незважаючи на те, що обсяги імпорту впродовж І кварталі 2017 року дещо зменшились, вони все ж були на 43% більшими, ніж у І кварталі минулого року.

Протягом останніх десяти років спостерігається чітка переорієнтація серед виробників на Півдні США: для виробницва пелет замість колод почали використовувати відходи.

За матеріалами WRQ

 derevoobrobnyk.com

Технологія Massiv-Holz-Mauer: створено в Німеччині

Німці – люди прагматичні. Враховуючи, скільки осіб мріють про власне житло, вони розробили технологію, яка дає змогу не лише швидко споруджувати будинок, а й робити його екологічним, що властиво суспільству XXI століття.

Застосувавши технологію МНМ (Massiv-Holz-Mauer), можна поєднати переваги деревини, надійність цегляних будинків і швидкість складання таку, як у каркасних будівель. Власники отримають екологічне житло з чудовими тепло- і шумоізоляційними характеристиками без важкого дорогого фундаменту, яке до того ж можна швидко спорудити.

Переваги будинку МНМ

Нині технологія МНМ визнана однією з найбільш екологічних, оскільки при виробництві дерев’яних плит не використовують хімічних засобів, а високої біо- та вогнестійкості плит досягають під час механічної обробки деревини.

За словами розробників, використовуючи технологію Massiv-Holz-Mauer, в найкоротші терміни можна отримати не лише екологічний будинок, що «дихає», де комфортно і приємно жити, а й теплий, оскільки в ньому не буде містків холоду, тому витрати на обігрівання житла будуть низькими.

Технологію Massiv-Holz-Mauer за діапазоном можливостей застосування можна порівнювати із кам’яними стінами. Вона гарантує стабільність якості протягом декількох поколінь. На відміну від цегляної кладки або інших подібних матеріалів висушений будівельний матеріал і швидкий монтаж запобігають накопиченню вологи. Завдяки природним властивостям деревини вдається уникнути утворення конденсату і цвілі. Висока теплоємність стін, побудованих за технологією Massiv-Holz-Mauer, і природний баланс вологості формують здорову і затишну атмосферу в будинку і сприяють хорошому самопочуттю людини.

Коливання температур, відчуття незручності і постійно змінювана вологість повітря в приміщенні неможливі завдяки теплим поверхням стін і тривалому їх охолодженню, що підтверджено випробуваннями, – запевняють виробники будинків такого типу.

До переваг МНМ-будинку також належить те, що масивні панелі дають змогу здійснити будь-яке конструкційне побажання замовника, а гарантовано рівні стіни і перекриття не потребують додаткової обробки, що значно заощаджує час і гроші клієнта. Також будинок має вогнестійку надійну конструкцію, захищений від вітру та біологічних небезпек.

Але в кожній бочці меду завжди є ложка дьогтю. Для МНМ-будинків це – витрати на залучення будівельного крана і можливі проблеми зі стільниковим зв’язком. В усьому іншому МНМ-технологія відповідає всім сучасним вимогам до житлових будівель.

Виробництво панелей для будинку

Все геніальне – просте, і технологія Massiv-Holz-Mauer – не виняток. В її основу покладено принцип виробництва фанери. Як відомо, лист фанери одержують, склеюючи листи шпону, покладені волокнами перпендикулярно один до одного. Так само виготовляють і масивні дерев’яні панелі за технологією МНМ, пошарово скріплюючи дерев’яні ламелі. Один шар дощок кладуть уздовж, інший – упоперек. Таких шарів може бути велика кількість. Особливість технології – клей не використовують, а скріплюють ламелі впливом грубої сили без використання будь-яких хімічних сполук.

Процес виробництва стінової плити починається в сушильній камері. Обрізні дошки кладуть у сушарку і просушують до 12% вологості. Деякі виробники гарантують ступінь просушування до 9%. Після цього ламелі нарізають на дві різні довжини: 3,25 м (висота майбутньої стіни) і 6 м (її довжина). Далі – обробка на верстаті. Дошки калібрують за товщиною (зазвичай 21–23 мм), вирізають на них дрібні поздовжні пази, вибирають чверті по крайках для ідеального зчеплення елементів один з одним без утворення містків холоду в майбутньому.

Процес обробки майбутніх панелей можна як поділити на етапи і задіяти кілька верстатів, так і здійснювати одночасно, якщо на підприємстві є верстати типу NFA, котрі цілковито готують матеріал до складання.

Для виробництва масивних стін використовують порівняно недорогий матеріал – дошки хвойних порід II або III, іноді IV сортів без синяви та інших вад, які можуть позначитися на якості будівлі. Для внутрішніх шарів можуть використовувати як суцільні ламелі, так і невеликі фрагменти, перевірені і укладені за розміром. Однак використовувати шматочки деревини операторові верстата складно – програма повинна точно прорахувати зшивання таких клаптиків.

Перший, лицьовий, шар утворюють короткі дошки довжиною 3,25 м. Їх кладуть на стіл пазами вгору. Далі цвяхозабивний верстат, пересуваючись, на рівновіддаленій відстані вбиває йоржеві алюмінієві цвяхи під кутом 45°. Притискні ролики при цьому щільно стикують фальцьовані межі ламелей між собою для запобігання утворенню шпарин між елементами плити. Використання саме алюмінієвих цвяхів обумовлено тим, що спочатку всі панелі виготовляють суцільними і лише потім у них вирізають отвори для вікон і дверей. Якби цвяхи були не з доволі м’якого алюмінію, а зі звичайної сталі, то при виготовленні отворів їх би не розрізали пилкою, а видирали з коренем, розриваючи деревину і затуплюючи зубці пилки.

Наступний шар (парний) становлять довгі шестиметрові дошки, які також скріплюють між собою. Кількість шарів завжди непарна і може коливатися залежно від кліматичної зони від 7 до 15. Товщина зовнішніх несучих стін становить від 160 до 340 мм, перегородок – від 110 до 160 мм. Можливість створення таких товстих дерев’яних стін дає змогу будинку, побудованому за технологією MHM, відповідати сучасним вимогам теплозбереження без будь-якого додаткового утеплення.

Технологія Massiv-Holz-MauerТехнологія Massiv-Holz-Mauer

Після проходження всіх етапів готова стінна плита потрапляє на верстат з ЧПК, обладнаний різними різальними головками. Спочатку панель калібрують за товщиною, після чого обпилюють за розміром, заданим дизайн-проектом будинку. Потім верстат вирізає віконні та дверні прорізи (стіл повинен забезпечувати можливість наскрізного різання). Фрезою вибирають чверть у нижній частині плити для встановлення її на фундамент, при необхідності – по торцевих боках для стикування кутів. І врешті-решт фрезою вирізають ненаскрізні пази, призначені для розведення труб, проводки. Але робиться це в останню чергу.

В результаті замовник отримує комплект будинку з деревини, просушеної настільки, що їй не страшні біологічні ураження. Деякі виробники після складання плит обробляють їх екологічно чистими антисептиками, щоб забезпечити будинку додатковий захист від комах і цвілі.

Пожежобезпека, тепло- та звукоізоляція

За ступенем вогнестійкості дерев’яні масивні стіни належать до класу малопожежонебезпечних, оскільки різноспрямовані пази на дошках і утворені ними повітряні канали перешкоджають поширенню вогню. І навіть якщо пожежа в такому будинку все-таки виникне, мінімальний час, який витримують стіни до втрати несучої стійкості, становить 30 хв. Обвуглювання панелі відбувається повільно. Отже, боятися немає чого – при таких параметрах люди встигнуть покинути приміщення.

Повітряні канали в тілі готової плити покращують також показники тепло- і звукоізоляції. Деякі виробники заявляють, що здійснені ними випробування довели, що будинки, побудовані за технологією МНМ, на 30% перевершують нормативні вимоги щодо теплоізоляції. Також серед плюсів будівництва з масивних стін називають їх здатність відбивати електромагнітне випромінювання (до 97,5%), що можна пояснити екранувальною дією алюмінієвих цвяхів. Однак тут може виникнути неприємний момент – за наявності великої кількості цвяхів в дерев’яному «пирозі» стін можливі проблеми зі стільниковим зв’язком, що може дратувати мешканців. Тому майбутнім власникам будинку краще вибирати виробника, який не економить на матеріалах і використовує цілі дошки, а не зрощує їх з невеликих шматочків.

Правила монтажу

Від швидкості монтажу залежить якість деревини: вона не повинна набрати зайвої вологи, набрякнути і заразитися грибками. Для запобігання появі дефектів виробник повинен герметично обгорнути плити плівкою або іншим водонепроникним матеріалом перед відправленням на будмайданчик. Завдяки тому, що масивна стіна вже має всі необхідні конструкційні пази і вирізи, саме складання будинку відбувається швидко. На будмайданчику зберігати плити слід за півметра від землі без плівки, перекладати їх лагами, забезпечити провітрювання, і обов’язково зберігати під навісом. Для захисту від косих дощів можна тимчасово накривати матеріал товстою плівкою.

Як і під час будь-якого будівництва, перед монтажем за технологією МНМ передусім заливають фундамент. Вибір типу основи залежить від грунту на ділянці. Найчастіше для масивних стін влаштовують свайовий або стрічковий фундамент, оскільки деревина не потребує масивної платформи. На готовий фундамент укладають обв’язувальний брус, міцно закріплюючи його анкерними болтами. Після цього можна починати монтаж будинку. Для цього використовують кран, оскільки плити великі за розміром і важкі, – людина їх підняти не в змозі. Кран встановлює масивні стіни прямо на обв’язувальний брус, з яким виготовлені на заводі чверті надійно зчіплюють по нижній частині плити за допомогою масивних конструкційних цвяхів, забитих по периметру. Місця стиків елементів змащують герметиком. Так одна за одною стіни стають на свої місця.

Технологія Massiv-Holz-MauerТехнологія Massiv-Holz-Mauer

Бригада кваліфікованих робітників складає коробку будинку площею до 70 м2 з масивних стін за 1-2 робочі дні. Якщо дім дво- або триповерховий, часу знадобиться більше.

Якщо будинок має кілька поверхів, то технологія така сама. Після укладання краном міжповерхових перекрить на балки, які є в комплекті будинку, знову кладуть обв’язувальний брус, закріплений болтами, і повторюють операції. Готову коробку заводять під дах. Для кроквяної системи найчастіше використовують клеєний брус, довжина якого може значно перевищувати звичайний дерев’яний брус, що надає широкі можливості для реалізації дизайнерських рішень.

Облаштування будинку

Будинок, споруджений за технологією Massiv-Holz-Mauer, не потребує часу на усадку. Це пояснюється тим, що панелі від самого початку оптимально висушені, тому встановлювати вікна і двері, починати обробку можна відразу. Будинок також не потребує додаткового утеплення, однак при бажанні (або якщо стіни тонші за рекомендовані для відповідної кліматичний зони) їх можна утеплити. Для цього годиться як екструдований пінополістирол або мінераловатний утеплювач, так і сендвіч-панелі (в цьому випадку, однак, вже не доводиться говорити про 100% екологічність будинку). Ці матеріали укладають за стандартною схемою, використовуючи ригелі, жодних особливостей у технології МНМ тут немає. Облицювати будинок можна також будь-яким традиційним матеріалом: цеглою, вагонкою, сайдингом, вентильованим фасадом, штукатуркою. Останню наносять тільки на утеплювач – в жодному разі не на дерев’яні стіни.

Стіни зсередини захищають пароізоляцією, обшивають гіпсокартоном і покривають керамічною плиткою, шпалерами, фарбою. Особливо гарно виглядає всередині будинку натуральна вагонка. Підлога у такому житлі одразу рівна, тому не потребує додаткових операцій – на неї можна укласти будь-яке підлогове покриття: від ламінату до підлогової дошки.

Технологія MHM дає змогу споруджувати як індивідуальні котеджі всіх класів, таунхауси, так і малоповерхові будинки та об’єкти соціально-побутової інфраструктури (школи, адміністративні будівлі, склади і офіси).

 

Підготував Ігор ВАРЕНИЦЯ

Шоу-рум в Євросоюзі: угорські деревообробники радять українським виробникам, як продавати в ЄС

Така бажана для України деревообробка на противагу вивезенню лісу за кордон може бути досягнена кількома шляхами. І чи не найдієвіший з них – навіть не мораторій на експорт, що викликав стільки дискусій (як внутрішніх, так і між Україною та ЄС), а успішне віднайдення українськими виробниками свого місця на зовнішньому ринку.

Журналісти Ужгородського прес-клубу поспілкувалися із виробниками деревообробної продукції в сусідній Угорщині, щоб дізнатися їхні поради для українських підприємців цієї галузі, а також історії успіху сусідів-угорців.

Шоу-рум для збільшення продажів

Шоу-рум у центрі європейських міст – такою є найперша порада щодо завоювання ринку від власника меблевої компанії «Guido» (м. Ніредьгаза, Угорщина). Так, Жолт Гуяш розповів:  «Саме виставкові вироби проштовхують товар на ринок, – каже підприємець. – Ми орендували і облаштували 90 м.кв. виставкової площі у Ніредьгазі. Там же працює команда, яка займається дизайном, виготовлення креслень, обробкою нових ідей, співпрацею із замовниками».

До слова, виробник зауважує, що ціна залежить від того, скільки готові заплатити клієнти, а не скільки вкладено в товар. Вміти продати дорожче, ніж було витрачено на це, заохотити покупця – завдання працівників шоу-руму.

Житомир.info: Шоу-рум в Євросоюзі: угорські деревообробники радять українським виробникам, як продавати в ЄС

Власний сектор замість нереальної універсальності

Його підприємство (виробничі потужності розташовані у власних приміщеннях компанії на околицях міста, що за 70 км від українського кордону) має вже досить давню історію, спочатку виготовляли найрізноманітнішу продукцію з дерева, а зараз зосередилися в основному на кухнях, а також інших домашніх меблях. Підприємство працює для всієї Угорщини, а також сусідніх європейських країн.

Підготовлену сировину для своїх меблів «Guido» закуповує у Польщі, Німеччині та Італії. Іноді за маркуванням директор розпізнає, що власне деревина туди надійшла з України. Але до безпосередньої співпраці з українськими лісівниками не готовий – відлякує кордон і митні перипетії з паперами, чергами тощо.  «Нереально охопити всі технічні процеси, тому ми звузили діяльність і задоволені цим. Тому раджу кожному виробнику обрати свій сектор і вдосконалюватися у ньому», – каже Жолт Гуяш.

Житомир.info: Шоу-рум в Євросоюзі: угорські деревообробники радять українським виробникам, як продавати в ЄС

Власна нерухомість для виробництва

Він також наголошує на тому, що варто з усіх сил прагнути збудувати власне приміщення для виробничого процесу: «Спочатку ми працювали в іншому приміщенні, але були оточені житловими будинками. Згодом я купив ділянку, за браком коштів на будівництво ми просто грали тут у футбол, засаджували дерева довкола. А у 2008-му збудували власне підприємство. Це дало нам можливість не тільки розширитися, але і забезпечити одне з найголовніших складових бізнесу – людські контакти із замовниками та постійними і потенційними клієнтами».

Спільні інтереси з клієнтом і дозвілля для колективу

Компанія «Guido», володіючи власною землею, розташувала на ній не лише цехи, а й займається розвитком власного іподрому та конюшні. Тут полюбляють відпочивати не тільки його колеги, а й мешканці Ніредьгази загалом. Багато з них з часом стають клієнтами фірми, яка забезпечує таке цікаве дозвілля. Нещодавно придбали карету і це дає масу задоволення відвідувачам конюшні. «Бізнес можна будувати саме на нормальній співпраці і людських контактах. Коли замовляють меблі, то ми запрошуємо на іподром, і навпаки. Так чи інакше комунікація розширює клієнтську базу», – каже виробник.

Житомир.info: Шоу-рум в Євросоюзі: угорські деревообробники радять українським виробникам, як продавати в ЄС

Житомир.info: Шоу-рум в Євросоюзі: угорські деревообробники радять українським виробникам, як продавати в ЄС

Інвестиції в освіту майбутніх кадрів

«Останнім часом я зрозумів, що буде все важче поповнювати виробництво кадрами. Профтехосвіта гине, робітниче навчання просто вимирає. Сектор бізнесу може вимерти, бо нема робочих З певними побоюваннями, але ми все-таки розпочали вести навчальний клас, набрали 23 особи. З них чимало хто лишиться працювати тут, адже живуть неподалік і за час роботи полюбили цю справу та нашу фірму. До речі, наш найперший працівник, якого я першим взяв на роботу, і по сьогодні працює у нас. Думаю, що інвестиції в освіту – правильна річ», – ділиться бізнесмен.

Пошук інвестицій в себе

На думку Жолта Гуяша, українським підприємцям варто докладати усіх зусиль для пошуку інвестора. Це значно збільшує усі можливості. Для угорських підприємців доступними є європейські фонди. «Приєднання до Євросоюзу дало нам поштовх для подальшого розвитку. Бо є межа можливостей людського фактору. Настає та грань, за якою потрібні технологічний розвиток, інновації і капіталовкладення. Все це можливо для нас за рахунок фондів та їх підтримки для технологічного розвитку підприємств. На певному етапі треба вміти дивитися на кілька кроків вперед, аналізувати, що буде потребувати ринок. Тільки тоді можеш забезпечувати успіх бізнесу».

Жолт Гуяш побажав усім українським колегам позбутися перепон у вигляді кордону: «Вам потрібен такий кордон, через який можна вільно пересуватися без перепон. Вважаю, що у нас велика історія і великі можливості розвитку деревообробки як такої та співпраці, але ніхто не хоче стояти в цих чергах і витрачати стільки часу на документальні проблеми.

Житомир.info: Шоу-рум в Євросоюзі: угорські деревообробники радять українським виробникам, як продавати в ЄС

Вчитися у досвідченіших

«Я їздив свого часу до Німеччини, коли відкривав бізнес. Я дивився на ті прекрасні підприємства і думав, що це нереально стати таким же. Але потім зрозумів: вони ж уже 40 років розвиваються, а я лише починаю. Якби я знав, скільки роботи ще попереду! Але все ж ні про що не шкодую. Ось пройшло 20 років, я працюю тут, у власній компанії і про нас говорять так: їх меблі дещо дорогі, але хороші. І мені подобається цей вислів більше, ніж говорили б «дешева ціна, але якісь так собі», – відверто каже Жолт Гуяш.

Любити свою справу

Угорський виробник наголошує: «Вважаю, що у цьому бізнесі треба любити те, що ти виготовляєш. Я коли бачу свої меблі, то можу їх навіть погладити, порадіти. Так, я це роблю не для розваги, а заробітку. Але треба любити свою справу. І паралельно розвивати улюблене хобі, як у нас кінна справа. На одному лише виробництві, сухому автоматі неможливо бути щасливим і успішним».

Українські деревообробники експортують свої вироби практично до усієї Європи. На Закарпатті діє підприємство, яке виготовляє меблі для знаменитої «ІКЕА». Також одним із найбільш успішних виробників цієї сфери є ТзОВ «К’Лен» – деревообробне підприємство у Іршавському районі з повним завершеним циклом виробництва. Тут розповіли, що найбільше труднощів – з сировиною. Важко закупити достатні об’єми через систему регулювання. Щодо експорту, то варто насамперед думати не про те, як продавати на зовнішні ринки, а про те, що, – кажуть у керівництві компанії. Перспективу для європейського ринку, на переконання закарпатських деревообробників, має максимальна додана вартість, більша степінь переробки. Наразі «К’Лен» виготовляє меблі, брикети, мебельний щит та експортує їх до Німеччини, Чехії, Франції, Англії, Росії Білорусі. Сьогодні у тренді екологічність, тому меблі із Закарпаття цінуються за кордоном.

Житомир.info: Шоу-рум в Євросоюзі: угорські деревообробники радять українським виробникам, як продавати в ЄС

Житомир.info: Шоу-рум в Євросоюзі: угорські деревообробники радять українським виробникам, як продавати в ЄС

За інформацією Економічної правди, торік в Україні (за перше півріччя) порівняно з попереднім періодом у 3,5 рази збільшилися обсяги імпорту верстатів для обробки дерева. Останнє, зрозуміло, свідчить про те, що розвиток відповідних галузей набиратиме обертів, варто лише вселити у виробничників надію на стабільність ситуації, хоча б мінімально їх підтримати, чи, принаймні, не заважати, – пише Європейська правда.

Цього року влада свідчить, що деревообробна і меблева промисловість зростають на 15-16%. Експорт лісоматеріалів зріс на 11% (за даними голови комітету Верховної ради з питань промислової політики та підприємництва Віктора Галасюка).

Такими даними прихильники мораторію на експорт необробленої деревини відстоюють його позитивний вплив. Водночас Міністерство економічного розвитку і торгівлі України заперечує, мораторій не є ефективним і, тим більше, є порушенням міжнародних зобов’язань України, зокрема в рамках Угоди про асоціацію та Світової організації торгівлі.

Водночас у Європейська комісія заявила, що мораторій не відповідає зобов’язанням в рамках СОТ та Угоди про асоціацію.

Згодом в офіційній заявіпредставництво ЄС в Україні навело декілька причин, чому мораторій не сприяв зменшенню вирубки лісу: “Нинішня заборона на експорт не досягає цілей попередження незаконної вирубки лісу. Вона лише служить потребам деяких зацікавлених груп у деревообробній промисловості, дозволяючи їм отримувати винятковий та необмежений доступ до лісових ресурсів, аби власноруч ними скористатися. Заборона на експорт не запобігає вирубці лісів”, пише Європейська правда.

 Ганна Твердохліб, Ужгородський прес-клуб

Матеріал підготовано в рамках проекту «Просування реформ в регіони» Програма Європейського Союзу «Підтримка громадянського суспільства в Україні.

ЖИТОМИР.info

NASTO – зроблено у Львові

На жаль, вітчизняних виробників деревообробного обладнання можна перелічити на пальцях якщо не однієї, то обох рук. Проте є й ентузіасти, які готові відроджувати галузь деревообробного машинобудування.

Бренд NASTO запалав на небосхилі українського верстатобудування навесні цього року, а запалив його Руслан Ющишин. Саме із ним ми спілкуємося про те, з яких причин успішний постачальник деревообробного обладнання та інструменту зважився будувати верстати, з якими перепонами він зустрівся та чим новий вітчизняний бренд вирізнятиметься серед інших.

Руслане Ярославовичу, ви близько двадцяти років успішно торгуєте обладнанням та інструментом, налагодили його сервісне обслуговування, надаєте технічні консультації тощо. Усе відпрацьовано й іде повним ходом. Здавалося б, залишилося лише уміло «диригувати» процесом і отримувати задоволення, але ви чомусь замість спокійної дороги обрали бурхливу, незвідану гірську річку, яка будь-якої миті може піднести безліч неприємних сюрпризів. З чим пов’язане таке рішення?

Хочу вам сказати, що насправді, усе не так просто і не так безхмарно, як здається на перший погляд. Для функціонування усього згаданого щодня потрібно докладати багато праці – і праці важкої. Я це до того, щоб не виникало хибної думки, мовляв, стало нецікаво жити і вирішив побавитися у верстатобудування. Є три причини, які спонукали мене до цього кроку.

І які саме це причини?

Розпочну із двох, які можна віднести до категорії провидіння.

 

Перша: минулоріч випадково з’ясував, що у мене дуже серйозна підбірка присвяченої обробці металів літератури. Чомусь я впродовж багатьох років при нагоді купував ці книжки, хоча до моєї сфери діяльності безпосереднього відношення вони не мали. Коли ж постало питання налагодження металообробних процесів, без яких збудувати верстат неможливо, ця підбірка стала справжнім скарбом.
Друга – вже більш спонукальна. Я б навіть сказав, така, яка додала віри в успіх на етапі прийняття рішення про те, входити чи не входити у цю виробничу галузь. Одним із моїх партнерів є польської компанії «Fanum» –однин з найпотужніших світових виробників верстатів з ЧПК. Так ось, у одного із його засновникі, який на той момент володів фабрикою із виробництва гнуто клеєних меблів, кілька років тому на виробництві виникла пожежа. Вогонь доволі суттєво пошкодив високотехнологічне деревообробне обладнання. Виробник обладнання відмовився виконувати ремонтні роботи. Найпростішим шляхом було б, напевно, придбати нові верстати замість пошкоджених, але поляки вирішили піти складним – реанімувати обладнання самостійно. Завдяки наполегливій праці та вірі в успіх вони успішно впоралися з цим завданням. Побачивши результат клопіткої верстатної роботи власник меблевої фабрики та головний фахівець із відновлення верстаті виріши не обмежуватися досягнутим, а скористатися набутими знаннями та досвідом і організувати верстатобудівне виробництво. Так було покладено початок успішної діяльності компанії «Fanum». Це – як ілюстрацію того, що неможливих завдань немає. Якщо є віра, то знайдеться й ресурс, кваліфіковані виконавці та усе інше.

Цілком із вами погоджуюсь. Мабуть, є й третя причина, яка вже не належить до категорії провидіння?

Так, така причина і справді є. За роки торгівлі обладнанням чимало деревообробників бідкалися, що їм потрібен той чи інший специфічний верстат, а ніхто із виробників не хоче взятися за його виробництво. Деякі з них закочували рукави і власноруч щось конструювали. Подекуди успішно, іноді – провально. Причому других – значно більше. От і виходить, що чимало вітчизняних деревообробників із їхніми специфічними верстатними завданнями кинули напризволяще. Мені така ситуація не подобалася, але необхідних для її вирішення засобів у мене не було. Щоправда, кожна розмова із таким деревообробником підштовхувала зробити крок у напрямку виробництва верстатів. Окрім того, у зв’язку із запровадженням мораторію на експорт необробленої деревини підприємства почали налагоджувати глибшу її переробку, що також потребує розширення верстатного парку. Це вже, так би мовити, створює економічне підґрунтя для організації верстатобудівного виробництва.

Але є чимало верстатів закордонного виробництва ‒ як дорогих європейських, так і дешевих китайських. Невже вони залишають ще якусь нішу і для обладнання NASTO?

Ніша є завжди! От тільки її не завжди легко розгледіти. Наша амбітна мета – виготовлення обладнання, котре за ціною трішки дорожче від китайського, а за якістю і точністю обробки наближається до провідних європейських виробників.

Мета і справді амбітна. Проте її реалізація насамперед потребує значних технологічних знань. У вас наявний такий кадровий ресурс?

Що стосується етапу конструювання, то так. Зараз у NASTO працюють три високваліфіковані досвідчені конструктори, тож за цей етап я цілковито впевнений. Окрім того, розпочинаючи конструювання, ми проводимо дуже багато консультацій. Наприклад, під час розробки гарячого преса для склеювання заготовок у меблевий щит ми чимало часу присвятили вивченню особливостей використання клеїв ПВА, спілкуючись безпосередньо із їхніми виробниками. Окрім того, вивчали вітчизняні виробничі реалії. Саме через останнє й відмовилися від ідеї віялового варіанту преса.

Дещо складніше із виробничою частиною. Не із самим виробництвом – тут усе гаразд: 500 м2 площі, укомплектованої усім необхідним для виготовлення деревообробних верстатів сучасним обладнанням на відстані 35 км від Львова. Проблема стосується кваліфікованих виробничих кадрів. Повірте, дуже важко знайти, до прикладу, токаря чи зварювальника необхідного для нас високого рівня. Кількох таких нам вдалося розшукати. Їх достатньо для запуску виробництва та продукування кількох одиниць обладнання на місяць, але якщо говорити про далекоглядну стратегію розвитку, то цього ресурсу замало. Тому зараз дуже активно працюємо над пошуком виробничих кадрів високого рівня кваліфікації, а за потреби – їх навчання тощо.

Ви згадали про прес для виготовлення меблевого щита. Окрім нього, чи є ще якийсь верстат у розробці?

Це поперечний торцювальний верстат з пневмоприводом моделі VTP. Він дає змогу розпилювати заготовки товщиною до 160 мм та шириною 585 мм. На лінійці встановлено два кінцеві упори, завдяки чому можна торцювати заготовки двох довжин без переналаштування – достатньо лише опустити потрібний упор. Для легкого переміщення важких заготовок у обидві частини робочого стола вмонтовано рольгангові ролики.

Якщо я вже почав розповідати про деякі технічні характеристики, то не можу оминути увагою й преса, який обладнаний двома горизонтальними плитами, температуру нагрівання котрих можна змінювати у діапазоні від 30 до 90˚С. Мінімальна товщина склеюваного щита дорівнює 5 мм, а максимальна – 80 мм. Зусилля притискання, що його створює гідросистема, – 2,7 т.

Це серійні розробки?

Так, цих два верстати розроблені для серійного виробництва. Звичайно, залежно від індивідуальних потреб будемо вносити в них певні модифікації.

З приводу індивідуальних потреб – ви згадували покинутих напризволяще деревообробників із потребою виготовити специфічний верстат. Чи працюватиме NASTO із ними?

Стратегічно у нас два напрямки роботи – серійний та індивідуальний. Тож ми готові реалізовувати у металі специфічні вимоги вітчизняних деревообробників. Наші двері завжди відкриті для нестандартних рішень – це ще одна із наших відмінностей від інших виробників.

Ви згадували про кадрову проблему. Напевно, за такої ситуації важко виготовляти усі складові на одному виробництві.

А це й не потрібно. Неможливо самостійно виготовляти усі складові деревообробних верстатів, чи то пак виготовляти, звісно, можна, але про жодну високу якість у такому випадку мови бути не може. Звичайно, що багато складових ми закуповуватимемо у перевірених виробників, наприклад, пневматичні, гідравлічні, електричні вузли. На початках на стороні замовлятимемо й металеві деталі, що потребують ювелірної точності виконання, а в подальшому налагоджуватимемо власне виробництво деяких з них. Це нормальна практика чи не всіх виробників ‒ чи то верстатів, машин чи літаків.

Хто основний споживач NASTO?

На даному етапі це – українські середні підприємства, де вже налагоджене лісопиляння та сушильне господарство і котрі готові поглиблювати переробку деревини. Є амбітні плани виходу на ринки інших країн, проте спочатку потрібно міцно закріпитися на вітчизняному, здобути собі ім’я.

Руслан Ярославович, настав час завершального і, напевно, найголовнішого запитання. Чому український деревообробник має віддавати перевагу обладнанню NASTO?

Як було вже сказано, я близько 20 років працюю у галузі. За цей час багато деревообробників познайомилися зі мною особисто, а ще більше – заочно. Усім їм добре відомий мій особистий відповідальний підхід до роботи, який автоматично поширюється і на виробництво деревообробного обладнання NASTO. Отож, новачок уже має величезний кредит довіри серед деревообробної спільноти. Тепер нам, мені особисто та усій команді NASTO зокрема, треба цей кредит не розгубити, а зміцнити його матеріально, себто якісним обладнанням, дотриманням термінів, якісним сервісним обслуговуванням. Я вірю, що ми це можемо зробити, інакше у нас із вами не було б нинішнього предмета розмови.

Бажаю вам успіхів на ниві деревообробного верстатобудування.

 

Інформаційний портал деревообробної галузі

derevo.info

Украинская деревообработка возрождается в Ровенской области

Підприємство

Підприємство “Українські лісопильні” у м. Костопіль (Рівненська область)

Компанія зі скандинавськими інвестиціями “Українські лісопильні”  оголосила про наміри  будівництва на Рівненщині ще одного заводу з переробки деревини. Нове лісопильне підприємство, потужністю 250 000 м³  продукції на рік планують зводити у Сарненському районі. Воно  спеціалізуватиметься на виготовленні соснових пиломатеріалів ( обрізних дощок) для столярної, меблевої  та будівельної галузей.

Завод побудують на майданчику поблизу села Немовичі, що розміщене на автодорозі Городище — Рівне — Старокостянтинів у 12 км від райцентру Сарни. Договір про оренду землі вже підписано, і нині інвестори приступили до розробки проекту будівництва. Розпочнеться воно вже цьогоріч і займе близько двох років. До роботи залучатимуть місцеві будівельні компанії.

Співзасновник ТОВ

Співзасновник ТОВ “Українські лісопильні” Йохан Дунбек

– Мораторій на експорт лісу-кругляка став для нас два роки тому вирішальним фактором на користь роботи в Україні – говорить співзасновник ТОВ “Українські лісопильні” Йохан Дунбек. – Адже це створює для наших інвестиційних проектів економічну перевагу.  Реалізовувати проекти лісопильного виробництва з нуля є складним процесом у будь-якій країні. Але ми вже маємо досвід роботи у зведенні першого лісопильного заводу у Костополі, тому використаємо його  під час будівництва об’єкту на Сарненщині. Нині на костопільському підприємстві завершуються  пусконалагоджувальні роботи, активно іде процес набору та навчання персоналу. Ми пропонуємо можливості для роботи таких фахівців як інженери з автоматизації, електрики, механіки, оператори, водії автонавантажувачів тощо. І сьогодні з радістю підтверджуємо наміри далі розвивати бізнес в Україні. Ми розглядали кілька варіантів для розміщення нового виробництва, і в підсумку обрали Сарненський район. Місцева влада та громада підтримали наші наміри збудувати тут деревообробне підприємство , надали ділянку під спорудження об’єкту. Щойно запустимо перший завод у Костополі — починаємо будувати новий у Немовичах.

Лісопильний цех підприємства у м. Костопіль

Лісопильний цех підприємства у м. Костопіль

 Голова Сарненської райдержадміністрації Ярослав Яковчук розповідає, що те,що інвестори  обрали саме їхній район – є показником соціально-економічного розвитку та стабільності регіону.

– Наш район зручний для розміщення такого виробництва насамперед із логістичної точки зору: Сарненщина — це центр Полісся, вона знаходиться на перехресті автодоріг до західного та північного кордонів України, – пояснює Ярослав Яковчук. – По-друге, в районі працює два потужних держлісгоспи, які щороку виробляють 150 тисяч кубометрів деревини. Зважаючи на нинішню заборону експорту лісу-кругляка, це дає перспективу отримання місцевими держлісгоспами постійного ринку збуту продукції. З точки зору соціально-економічного розвитку району, відкриття заводу “Українських лісопилень” стане насамперед потужним джерелом податкових надходжень до місцевих бюджетів. Перші такі суттєві кошти вже отримала Немовицька сільська рада, на землях якої буде побудоване підприємство. Це близько півтора мільйони гривень надходжень від оренди земельної ділянки на рік. У разі подальшого викупу земельної ділянки бюджет буде мати надходження від  земельного  податку, а, згодом, після відкриття заводу — сподіваємось і на  інші податкові надходження вже від діяльності підприємства. Окрім того –  це робочі місця: прямі й непрямі. Йдеться мова про створення нових 65 висококваліфікованих робочих місць та ще до 300 непрямих. Адже робота такого підприємства сприятиме  розвитку інфраструктури району вцілому, це будівельні компанії, транспортні перевезення, підрядні обслуговуючі організації тощо. Загалом, сподіваємось, що відкриття другого заводу “Українських лісопилень” на Сарненщині стане не лише новим поштовхом до розвитку економіки району, а й позитивним сигналом для інших потенційних інвесторів.

ТОВ

ТОВ “Українські лісопильні” перероблятимуть той об’єм деревини, що донедавна йшов на експорт

Саме таким сигналом стало те, що з 1 січня 2017 року мораторій на експорт лісу- кругляка поширився й на сосну. Це може стати і вже стає найпотужнішим імпульсом для розвитку поглибленої обробки деревини власне в Україні. Адже фактично кожен другий кубометр заготовленої деревини — саме сосна, а її частка в експорті необробленої деревини донедавна сягала 80%. Саме пиловник сосни з державних лісгоспів північно-західних областей України і стане сировинною базою для нового заводу на Рівненщині.

На заводі встановлюватиметься обладнання фінського, німецького, шведського виробництва, що забезпечить повністю автоматизований процес виробництва продукції та дозволить переробляти деревину за сучасною скандинавською технологією лісопиляння, висушування та сортування пиломатеріалів.

 

Продукція матиме сертифікат ланцюга поставок FSC (Forest Stewardship Council – “Лісова опікунська рада”, впливова міжнародна неурядова організація, яка просуває екологічно відповідальне, соціально вигідне та економічно життєздатне управління лісами в світі —прим. авт.). При цьому виробництво буде повністю безвідходним — залишки виробництва використовуватимуться на сто відсотків: кора деревини піде на паливо, а тирса постачатимуться виробникам пелет або деревостружкових плит.

Саме на таку ланцюгову реакцію для всієї галузі деревообробки і розраховують прихильники збереження мораторію на експорт кругляка з нашої держави. Адже кожен новий етап обробки пиломатеріалів в Україні збільшує додану вартість деревини, і додатково зароблені кошти залишатимуться в українській економіці. Таким чином, наш експорт поступово перестане бути суто сировинним. До того ж, майбутній завод виготовлятиме продукцію не лише на експорт, а й для українського ринку. А доступність якісної деревини в Україні зменшуватиме нашу  імпортну  залежність у сегменті  дерев’яних меблів , вікон, дверей, підлоги тощо. Навіщо ж імпортувати від сусідів, коли можемо зробити самі?

Фактично, нині у нас з’явився шанс повторити позитивний досвід сусідньої Польщі. Поки що, за практично однакової площі лісів, обсяги меблевого ринку в наших державах відрізняються щонайменше у 20 разів не на користь України. Натомість запуск таких підприємств як “Українські лісопильні” якраз і дає поштовх для розвитку в країні більш глибинної переробки деревини. Отже, нашу країну знатимуть у світі не лише як експортера лісу, а як виробника високоякісних меблів, столярних виробів тощо. Це і є економічний патріотизм по-українськи: використовувати наші природні багатства на користь своїй державі, національній скарбниці, українському робітникові й українському споживачеві.

Віталій ГОЛУБЄВ

ЭКОНОМИЧЕСКАЯ ПРАВДА

Сучасні загрози в лісовій галузі та нездійснені реформи на ринку деревини

За останні три роки над лісовою галуззю України нависла загроза знищення, якої ще не бачила незалежна Україна. Лісівники півдня і сходу України вже два роки не отримують державне фінансування, тому не можуть виконувати свої функції з охорони лісу та створення нових культур.

Залишилися питання? Дзвоніть нам за телефоном (096) 525-57-21 або відправте своє повідомлення по електронній пошті chernigivderevprom@gmail.com