“Зачаровані” електромережі, або Анатомія інвестиційного прокляття

“За підключення до електрики нас попросили заплатити 6 млн дол. Тепер я роблю аналогічні проекти в Польщі і Росії. Ви можете вважати, що я не патріот, але в Росії все набагато простіше. Я вже не кажу про Польщу”.

З чого складається інвестиційний клімат? З форумів та яскравих презентацій? На жаль, це лише обгортка.

Якщо ж заглянути за яскравий макіяж та ретельно підібрані слогани, то побачимо незмінно потворний набір вузьких місць, які не створюють нічого, окрім корупції та “обмеженого доступу”.

Одне з таких вузьких місць – це проблема приєднання нових споживачів до електромереж. Це блокує появу нового виробництва і консервує злиденність.

Потрібні індустріальні парки? Їх основа – це інфраструктура, у першу чергу – електромережі. Потрібна “кремнієва долина”? Важко буде в цій долині без світла.

Чому все так сумно в українському королівстві? Корінь проблеми – у небажанні платити повну ціну – у нас соціально-стурбований уряд.

Навіть при усіх своїх зловживаннях – не без цього – передавальні організації не заробляють на нових підключеннях – ціна регулюється, а тому не зацікавлені займатися розвитком мереж.

Як наслідок, непрозорі схеми створюють підстави для зловживань, підключення – в рази дорожчі собівартості, виробники тікають туди, де простіше.

“Діло було у 2011 році, – каже Сергій – підприємець та інвестор, який не побажав називати своє повне ім’я. – У Полтавській області ми планували будувати завод з переробки сої. Проект вартістю 70 млн дол, очікувана експортна виручка – 150 млн дол щороку, 100 працівників, у суміжних секторах – ще 500. Однак від проекту довелося відмовитися”.

За його словами, тільки за підключення до електрики енергокомпанія попросила заплатити 6 млн дол, а це плюс 10% до вартості інвестпроекту. Попросила 500 дол за 1 кВт, а проекту потрібно було 8 мВт плюс 2 млн дол на розвиток генерації.

Скаржитися та неформально домовлятися Сергій не став.

“Навіщо? Я тепер роблю аналогічні проекти в Польщі і Росії. Так, ви можете вважати, що я не патріот, але в Росії все набагато простіше. Я вже не кажу про Польщу.

Основна проблема, що коли приходиш за підключенням в Україні, ніколи не знаєш, яку суму і які умови тобі виставлять. Варіація “ціни питання” може бути “від і до”. Щось планувати неможливо. Мало того, вартість підключення може зрости ще й “в процесі”. Навіщо мені це?” – питає він.

У Росії, додає підприємець, ця послуга теж недешева: 1 тис дол за 1 кВт, але “все прозоро і прогнозовано”, єдині правила.

“Головне, що я потім на ці витрати зменшую свої податкові зобов’язання. У Польщі підключення взагалі безкоштовно, тільки електрику у них купуй”, – розповідає він.

Саме так мовою бізнесу звучить сумнозвісна “проблема підключення до електромереж”, яку вже не перший рік обговорюють високопосадовці.

Тема дуже вузька та специфічна, і якби не рейтинг Doing Business, який за цим показником ставить Україну на принизливе 185 місце із 189 країн, то, напевно, ніхто б нею і не опікувався. Хіба що політики сказали б загальні фрази про необхідність покращення умов для ведення бізнесу і про боротьбу з корупцією.

Чотири “вузькі місця” підключення

Проблема підключення до електромереж викликає цілу хвилю емоцій у тих, хто хоч раз мав з цим справу. Звучать звинувачення і в монополізмі, і в злих намірах олігархів, і в корумпованості обленерго.

Однак за цими емоціями стоять реальні “вузькі місця”, які навіть без корупції, олігархів та монополізму не дозволять спростити доступ до електромереж.

Проблема №1: зношені мережі

Основа проблема – у зношеності мереж: 70% передавальних потужностей своє відпрацювали. Звісно, можна говорити про відповідальність олігархів, які не здатні навести лад з випадково отриманими активами. Однак це не допоможе.

Часто електропередавальні організації справді не можуть провести нові підключення, оскільки не мають достатньої потужності для такого розширення.

Проблема №2: “соціальна” вартість

Небажання визнавати, що все має свою ціну, – друга причина. Так, є серйозні зловживання на рівні передавальних організацій. Однак навіть якби їх не було, обленерго все одно не мали б достатньо коштів на розвиток мереж.

На розвиток мереж обленерго можуть витрачати лише частину коштів із свого тарифу, яку їм погоджує регулятор. Останній ретельно пильнує, щоб тарифи залишалися на “соціальному рівні”. Як наслідок, цих грошей недостатньо навіть для підтримки мереж у робочому стані.

Аналогічна ситуація з офіційною ціною підключення – 750 грн за кВт, яка не покриває навіть собівартості підготовчих робіт.

Проблема №3: земельне питання

Третя проблема, яка на роки може затримувати омріяне підключення до електромереж, – узгодження земельних питань з місцевими органами влади. Теоретично землевідведення для прокладання мереж повинно відбуватися автоматично на основі генеральних планів та детальних планів територій.

Однак проблема в тому, що через хронічну відсутність коштів або конфлікт інтересів місцеві органи влади не мають містобудівної документації, що надійно блокує розвиток мереж і нових підключень у місті, районі чи області.

Проблема №4: ускладнені процедури та перекладання відповідальності на споживача

Зношеність мереж, неможливість офіційно брати повну плату і складність вирішення земельних питань призводять до того, що обленерго не беруть на себе зобов’язань щодо термінів підключення.

Вони створюють неформальні схеми фінансування підключень – просять будувати мережі, а потім передавати їх на баланс обленерго. Також вони перекладають певну частину технічних процедур на плечі замовника, наприклад, підготовку технічної документації чи вирішення земельних питань.

 Натисніть для збільшення

П’ять кроків до спрощення підключення

Експерти програми USAID “Лідерство в економічному врядуванні” проаналізували проблему і провели консультації з широким колом зацікавлених осіб. На основі зібраних знань виробили п’ять кроків для спрощення доступу до мереж інвесторам, які хочуть вкладати гроші в новий бізнес в Україні.

Крок №1: повноцінна плата за розвиток мереж та нові підключення

Хоча обленерго є монополістами і належать “злим олігархам”, без повноцінного фінансування підключень вирішити проблему доступу до електромереж не вийде. Якщо обленерго не почнуть заробляти на нових підключеннях, вони не будуть зацікавлені розвивати мережі. Саме це зараз і відбувається.

Пропонуються такі інструменти фінансування підключень.

1. Збільшення інвестиційної складової в тарифі на передавання електроенергії та передбачення відповідальності за її нецільове використання.

2. Запровадження податкових стимулів для нових підключень – витрати на підключення списуються в рахунок податкових зобов’язань.

3. Стимулювання використання лише заявлених потужностей.

Вартість підключення повинна бути за формулою “собівартість плюс”, тобто ставка повинна не тільки покривати собівартість, а й передбачати певні кошти на інвестиції в розвиток електричних мереж та створення додаткової потужності. Іншими словами, за швидкі та спрощені процедури потрібно відповідно платити.

Крок №2: прив’язка ставки винятково до 1 кВт

Одна з ключових проблем підключень – непрозорість ціноутворення. Звичайно, з точки зору технічних спеціалістів все чітко та зрозуміло, однак споживач без спеціальних знань ніколи не зможе проконтролювати чесність електропередавальної організації. Це створює широке поле для зловживань.

Щоб внести прозорість та передбачуваність у ціноутворення, а також захистити споживача від недобросовісних дій, вартість підключення повинна визначатися на прозорих та зрозумілих для неспеціаліста принципах.

За основу потрібно брати потужність підключення – усереднену фіксовану ставку за підключення 1 кВт – за аналогією з М2 при торгівлі нерухомістю. Використання будь-яких додаткових показників, наприклад, відстань до точки підключення, нівелюватимуть ідею спрощення і створюватимуть можливості для зловживань.

Крок №3: чіткі строки підключення

Надавши можливість обленерго повноцінно фінансувати розвиток мереж, можна вимагати від них виконання чітких термінів підключень. За наявності достатніх ресурсів, а також при спрощенні земельних питань обленерго згодні приймати такі правила гри, які задають їм чіткі рамки щодо строків виконання.

Крок №4: штрафи за порушення строків

Критичним моментом є запровадження суттєвих штрафів на користь замовника за порушення строків виконання підключень. Застосування штрафів змусить обленерго шукати внутрішні резерви для здешевлення робіт і їх прискорення.

Крок №5: стимули для розробки генпланів і детальних планів територій

Наявність генеральних планів та детальних планів забудов на місцевому рівні дає можливість електропередавальним організаціям планувати електрифікацію територій та розробляти під ці плани інвестиційні програми.

Відсутність містобудівної документації надійно консервує розвиток. Це створює вузьке місце і є джерелом корупційних заробітків. Основне пояснення такої ситуації – відсутність грошей у місцевих бюджетах для розробки таких планів.

Однак у 2015 році ситуація безгрошів’я змінилася іншою тенденцією. У серпні 2015 року через кроки з децентралізації профіцит місцевих бюджетів сягнув 20,6 млрд грн – 2/5 бюджету Міністерства оборони, і на поточний момент місцеві бюджети уже спроможні профінансувати свій розвиток.

Це саме той час, коли потрібно стимулювати місцеві органи влади до розробки або оновлення генеральних планів та детальних планів забудов.

Одним з можливих стимулів може бути прив’язка підключень до наявності містобудівної документації. Паралельно потрібно проводити інформаційну кампанію, яка буде пояснювати, що нове виробництво, нові робочі місця та ріст доходів громад прямо залежать від швидкості розробки документації.

Що дасть спрощення

Виконання п’яти кроків створить реальну основу для розвитку нового виробництва в Україні, малого та середнього бізнесу. Стане можливо реалізувати ідеї індустріальних парків, які не будуються і через проблему нових підключень. Крім того, спрощення підключень дозволить країні піднятися у рейтингу Doing Business.

Відсутність єдиних правил гри та зловживання на місцях є ключовою проблемою для нових інвестиційних проектів.

Особливо болісно на це реагують іноземні інвестори. Запровадження фіксованої ставки за підключення, чітких термінів виконання робіт та штрафів на користь споживача у випадку затягування термінів виконання робіт стануть позитивним сигналом для таких інвесторів як IKEA, які принципово не платять хабарі.

Зменшення кількості процедур до трьох: заява, оплата, підключення, а також обмеження максимального терміну виконання підключення – енергетики погоджуються на 120 днів у найскладніших випадках – радикально змінить позицію України у рейтингу Doing Business.

Зокрема, за підключеннями позиція підвищиться щонайменше до 39 місця порівняно із 185 місцем зараз. А загальний рейтинг України покращиться як мінімум на 35 позицій і сягне 61 місця порівняно з нинішнім 96 місцем. Оцінки наведені на основі симулятора рейтингу Doing Business.

Економісти Світового банку довели, що стрімке зростання рейтингу країни у Doing Business відображає здатність економіки до прискореного зростання.

За їх оцінками, якщо країні вдається спростити умови ведення бізнесу до такого рівня, що вона переміщається з найнижчих до найвищих позицій, то у довгостроковому періоді вона матиме додаткові 2,3% росту ВВП щороку.

Звичайно, 35 позицій рейтингу завдяки спрощенню підключень до електромереж не виводить Україну у групу найкращих, однак у випадку успішного втілення реформи певний додатковий ріст ВВП буде гарантовано.

Дмитро Боярчук, експерт програми USAID “Лідерство в економічному врядуванні (USAID ЛЕВ)”, виконавчий директор “CASE Україна”

http://www.epravda.com.ua/publications/2015/10/15/563193/

Залишилися питання? Дзвоніть нам за телефоном (096) 525-57-21 або відправте своє повідомлення по електронній пошті chernigivderevprom@gmail.com